Палац в Підгірцях - побудований протягом 1635-1640 рр. під керівництвом відомого архітектора Андре дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями.Замок має форму квадрата. Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень, оточена глибоким ровом та земляними валами

Назва міста походить, від того, що місто Броди розташоване на шляху перетинів двох річок з непрохідними болотистими заплавами. тому переправа через них проходила вдвох чітко визначених місцях - бродах.

Броди - пролягали на шляху із русі на Поділля. Але все ж таки набіги кримських татар - не припинилися. То виникла необхідність зведення тут міцної фортеці. таке місце було знайдено посеред ставу, на “острові”. 22 серпня 1584 року король Речі Посполитої Стефан Баторій своїм привілеєм дозволив Жолкевському побудувати замок і заснувати нове місто на магдебурзькому праві. Місто отримало назву ”Любич” від родинного герба Жолкевських “Любичі”. В кінці ХVІ столітті Любич почали звати Бродами, а приміське село перезвали на Старі Броди.

Період розквіту Підкамінської обителі припадає на XVIII ст. Саме тоді різко зростає кількість паломництв до святині. Важливою подією для монахів була коронація ікони Богородиці, яку віддавна почитали як чудотворну. 1725 р. папа Венедикт XIII прислав для неї з Риму золоті освячені корони. Загальна кількість всіх учасників свята досягла 200 тис.(!) осіб. Особливу атмосферу підкреслювали військові прапори та сальви з 56 гармат. Упродовж святкування відслужено 4169 мес, виголошено багато проповідей, випалено 28 000 лампад та свічок. Оскільки храм не зміг умістити всіх прочан, святкування відбувалося на сусідньому пагорбі.

Олеський замок є, можливо, найвідомішим замком Львівщини, відродженим з цілковитої руїни. Зараз це – філіал Львівської Галереї Мистецтв, де експонуються зразки декоративного та ужиткового середньовічного мистецтва.

Минуле містечка та його укріплень, які були розташовані на давньому рубежі між Галичиною та Волинню ще у княжий період визначило подальшу долю Олеська в часи іноземних загарбань. Боротьба між Литвою, Польщею та Угорщиною за вигідний розподіл української спадщини в 14 ст. винесла Олесько на політичний горизонт, по якому розмежовувалась експансія найближчих сусідів. Тоді битви за Олеський замок мали важливе стратегічне значення як ключ до Волині чи Галичини, і власне тут проходила демаркаційна лінія державних кордонів.