Сігішоара. Румунія

Місто Сігішоара (угорс. Сігішовар, нім. Шоссбург), розташоване в долині річки Тарнава, — одне з найкращих середньовічних міст Європи, що збереглося. Його називають «перлиною Трансільванії». У 1999 р. пам'ятники історичного центру Сігішоари були включені в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Інша назва Сігішоари – «Саксонський Нюрнберг». Засноване в 1191 р. як один із центрів області трансильванських саксів, це місто, подібно до баварського Нюрнберга, росло і розвивалося як місто майстрів.

Сьогодні за стінами міської цитаделі, в так званому Верхньому місті, розташовуються 164 житлових будинка і 13 громадських будівель. Середньовічні споруди, що фарбують в різні кольори, простягнулися в два ряди вздовж вузьких вулиць і провулків, що зберігає атмосферу давніх часів.

Найбільш відомий пам'ятник Верхнього міста – Годинна вежа, архітектурний символ Сігішоари. Вона відома також під назвою вежі Ради, оскільки в XIV-XVI ст. вона слугувала місцем засідань міської ради. У 1648 р. на вежі був встановлений годинник, тому вона і отримала назву Годинна. Нинішній годинниковий механізм вже старий, він привезений з Швейцарії в 1906 р. Крім стрілок, механізм приводить в рух дерев'яні фігурки, символізуючі дні тижня: наприклад, вівторок – день Марса, бога війни, і його символом служить фігурка солдата. Крім днів тижня, тут можна бачити інші міфічні і символічні фігури: двох ангелів, символізуючих день і ніч, богиню Правосуддя з вагами, богиню Миру з оливковою гілкою і богиню війни з мечем в руках.

З 1899 р. в стінах Годинникової вежі розміщується Історичний музей, в якому, як у дзеркалі, відображена вся історія міських ремесел і промислів. Тут можна побачити збережену майже в повній недоторканності середньовічну аптеку зі всім устаткуванням, а також зборку старовинного годинника. Недалеко від Годинної вежі розташована Монастирська церква – один з кращих пам'ятників трансильванськой готики. В стінах церкви зберігаються багато шедеврів середньовічного мистецтва. У їх числі – бронзова купіль, відлита в 1440 р. майстром дзвінарних справ на ім'я Якоб, робота якого ілюструє майстерність трансильванських ливарників XV сторіччя; пишна барокова кафедра проповідника (1680); 39 східних килимів XVI-XVII ст.

Замкову площу оточують старовинні будинки XV-XVII ст. Один з них особливо популярний у прихильників легенди про Дракулу: у цій двоповерховій будівлі народився і провів майбутній господарь Валехії Влад Цепеш, що став прототипом графа Дракули. Тут жила його сім'я, перш ніж Влад II Дракула зайняв трон Валихії. Сьогодні на першому поверсі «будинку Дракули» розташовується ресторан, а другий поверх займає музей старовинної зброї.

На тій самій стороні площі, що й «будинок Дракули», знаходиться пізньоренессансний «Оленячий будинок», названий так через зображення оленячих голів на фасаді. Цей дворянський особняк, побудований в XVII ст. використовувався як адміністративна будівля, а сьогодні в ньому міська бібліотека.

Церкву на вершині Шкільного пагорба «Церкви на горбі» називають коштовним каменем трансильванської архітектури. Ця укріплена церква вперше згадується в документах 1345 р. Вона побудована на місці старої романської базиліки XII-XIII вв., від якої зберігся тільки підземний поверх – крипта.

Раз на рік, починаючи з 1992 р., старовинні вулиці Сигишоари стають величезним театром просто неба: у серпні тут проводиться фестиваль середньовічного мистецтва. Актори, одягнені в середньовічний одяг, ставлять драматичні п'єси, йдучи по вулицях, музичні ансамблі виконують середньовічну музику, а біля стін «будинку Дракули» самодіяльні артисти, під бурхливі оплески, розігрують сценку страти середньовічної відьми, в ці дні в особливій шані старовинні перекази.