Бран. Румунія

Карпати - гірська підкова, яку природа подарувала Румунії, мабуть, на щастя. "Вони підносилися від нас направо і наліво, а полуденне сонце давало насолодитися всім барвистим різноманіттям цього чудового видовища" - це рядки з щоденника злощастного Джонатана Харкера, який, ні про що не підозрюючи, прямував прямо в зуби трансильванського вампіра, а точніше, породження багатої уяви ірландського письменника Брема Стокера. Шлях бідолахи Джонатата в замок Бран проходив якраз серед цих чудових місць.

"Замок стояв на краю могутньої скелі. З трьох напрямів він був неприступний. До заходу тягнулася величезна долина, а за нею вдалині вирізнялися контури гірського хребта. Нависні скелі, порослі горобиною і колючим чагарником, що чіплявся за кожну виїмку, тріщину і щілину в камені. Широкі вікна розміщувалися так, щоб до них неможливо було дістатися ні стрілі, ні каменю, ні ядру, тобто, щоб в кімнатах було настільки світло і зручно, наскільки це можливо для місця, яке доводиться безпосередньо обороняти".
Нічого не змінилося. Зловісний замок Бран такий самим, яким описав його Стокер більше 100 років тому. Замок Бран був побудований 1382 р. мешканцями Брашова як важливий стратегічний пункт. З його бійниць можна було контролювати торгові шляхи. Тут проходила вельми неспокійна в ті часи межа між Валахією і Трансільванією. Немає ніяких свідоцтв про те, що Влад Тепеш, він же граф Дракула, жив в цьому замку і взагалі коли-небудь бував в ньому. Але в казку, навіть дуже страшну, хочеться вірити.

Офіційно - цю величну будову з величезних каменів і неотесаних валунів називають "Замок Дракули". Дійсно, найвередливіший вампір навряд чи міг вибрати для себе інше більш відповідне житло. Серпантини сходів, анфілади кімнат і коридори, що сплітаються в головоломний лабіринт, підземні ходи, що ведуть до фонтану, що б'є у внутрішньому дворику. Замок по черзі належав брашовцям, австрійцям, волоському принцові. З 1918 р. Бран належить Румунії. Зараз тут музей з багатою колекцією меблів, зброї і мисливських трофеїв. До речі, відреставрував цю останню твердиню всесвітнього вампірізма американський режисер Френсис форд Коппола для зйомок свого знаменитого фільму.

Як вважають фахівці, вампірізм і еротика тісно зв'язані речі. Як розповідають, ночами із замку лунає сатанинський сміх і нестямні крики. Нібито вночі сюди на заклик господаря злітаються зі всіх кінців землі породження тьми і влаштовують дикі оргії.
Місцеві жителі зовсім не бояться свого небезпечного сусіда. Вони вірять, що старий Дракула - людина добра і поступлива, а те що п'є кров у нічних перехожих - то у кожного свої примхи. Нічні перехожі не ображаються і навіть ретельно миють шию перед тим, як вийти на велику дорогу, щоб граф, не дай боже, не захворів. Всім відомо, що Дракула дуже любить північних гостей, правда, ніхто не бачив, щоб хто-небудь із замку Бран повертався. Говорять, в гостях у Дракули так добре, що і повертатися не хочеться. Іноді, особливо в сутінки, вітер доносить страшні крики і регіт, що линуть з-під будівлі замку.