Розкиданим шістьма десятиліттями на чотири сторони автохтонних мешканців Лемківщини русинів – українців мало вже б і не бути. Вони мали розсіятися в морі більшості інших народів. Та з їх величезної жури за гірською батьківською землею народилася ідея організації ЛЕМКІВСЬКОЇ ВАТРИ. Від місцевості Чорна, через Ганчову та Бортне ВАТРА шукала свого місця, і знайшла його в Ждині.

Розпочавши з кількасот – перших - аж до тисяч –сьогодні - приїжджають на батьківські землі кілька поколінь лемків, для котрих найціннішою та незамінною є їхня Вітчизна. На три дні на шматочок Лемківщини повертається життя, з його власною, неповторною атмосферою. Ввечері при полум'ї вогниська - ватри – розмови, спогади, оповіді і немає краю пісням. Власна ідентичність схована в серці на місцях переселення, прихована роками, тут, серед такої великої кількості рідних, краян, з цілого світу дає волю серцю, душі та голосу.